Сьогоднішній день – День перемоги над фашистськими загарбниками – особливий для всіх нас.
Для ветеранів та учасників війни він сповнений як гірких спогадів та втрат, так водночас і нестримної гордості та радості за здобуту Перемогу. Мабуть, немає серед нас тих, хто б не втратив на війні своїх друзів, рідних, близьких людей: починаючи день, ніхто напевне не знав, чи доживе він до наступного. Величезними зусиллями – ціною втраченої юності та загубленого дитинства – ви крок за кроком йшли до Перемоги, сповнені бажання, щоб ваші діти не повторили нашої долі.
У системі Міністерства транспорту та зв’язку України, органах державного управління у складі Міністерства, в установах та на підприємствах транспорту та зв’язку працювало і досі працюють багато ветеранів Збройних Сил, які багато років віддали ратній службі та державі. Сьогодні слід також відзначити численний загін військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту, які гідною працею та самовідданою службою забезпечували безперебійність транспортного сполучення в тяжкі для України часи війни.
Для нас, ваших дітей та онуків, День Перемоги – це світле та радісне свято, можливість жити в мирній державі під чистим небом, з якого не потрібно боятися нападу загарбників.
То ж сьогодні, шановні ветерани, я схиляюся перед вами у глибокому поклоні вдячності за вашу мужність, витривалість, за ваші титанічні зусилля досягти Перемоги. Я висловлюю вам усім свою синівську вдячність за кожну кровинку, яку втратив солдат на війні, за кожну ніч, яку не доспали санітари, піклуючись про поранених, за кожний наступ, який звільняв Україну від фашистів.
Шановні ветерани! У цей світлий для всіх день я бажаю вам міцного здоров’я і довголіття, миру, благополуччя, повсякденної радості і добра!
Справжнього вам щастя та щирих посмішок!
З глибокою повагою, Міністр транспорту та зв’язку України Йосип Вінський
ПРОФСОЮЗ РАБОТНИКОВ
МОРСКОГО ТРАНСПОРТА УКРАИНЫ
Поздравляем с 64-ой годовщиной Великой Победы!
Сколько бы ни прошло времени с того счастливого и горького 9 мая 1945 года, праздник Победы всегда будет и останется памятным для народа Украины и всего человечества.
Желаем Вам мира, добра и согласия.
Счастья, здоровья и благополучия Вам, Вашим родным и близким!
Председатель Профсоюза работников морского транспорта Украины Михаил КИРЕЕВ
Благотворительный фонд «Мортранс»
Всего 130 фронтовиков-моряков числится на сегодняшний день в ветеранской организации флота. Год назад, в такой же День Победы, их было 140. Время неумолимо. Сама война, ворвавшаяся 65 лет тому в их юность, значится теперь в истории прошлого века. Но все-таки они есть. И с каждым годом наш долг перед ними все больше, все неоплатней. Неважно, чем мы постараемся «заплатить» за саму жизнь, которую они для нас отстояли - открыткой, вниманием, концертом художественной самодеятельности или продуктовым набором. Сами теперь - «побежденные»... Но простая человеческая совесть не позволяет оставлять в эти майские дни ветеранов Великой Отечественной без простой человеческой заботы.
Каждый год накануне 9 Мая Профсоюз работников морского и речного транспорта совместно с Благотворительным фондом «Мортранс» (директор Антонина Шкамерда) собирает ветеранов морского флота. Это не просто мероприятие, для ветеранов - возможность встретиться, пообщаться и вспомнить. Вот и сейчас в кабинете председателя ветеранской организации флота ГСК ЧМП Степана Игнатьевича Григорюка несколько ветеранов. Путь на флот им определила война. Всем им не было еще семнадцати, когда она началась. С первых дней воевал Петр Афанасьевич Бойко. Самое памятное событие – высадка десанта в 1941-м, самое памятное слово – Феодосия. И хотя воевать пришлось еще долго (победа застала его на Дальнем Востоке), те впечатления сохранились в памяти навсегда. Так же, как судно, взорвавшееся на глазах другого сидящего здесь ветерана, Николая Николаевича Янчева. Сражался он на тральщике с 1943-го (едва исполнилось 17), «расстреливал мины» в водных просторах вместе с такими же, как сам, «мальчишками». Куда еще было идти после войны с таким «опытом», как не на флот? Не случайно Николай Николаевич стал морским инженером-наставником. Своя судьба, свой путь у Бориса Николаевича Борисова, Геннадия Константиновича Прохорова. Но всех их сегодня собрал вместе День Победы. День, который им не забыть никогда.
